Фото на карту резидента ЄС: чому Регламент 2025/1208 скасував старі норми і як тепер здавати біометрію

Що європейське право насправді говорить про розмір фотографії

Людина, яка вже тримає або чекає на пластикову картку резидента в одній із країн ЄС, часто стикається з розбіжностями у вимогах на сайтах різних відомств і намагається знайти єдине загальноєвропейське правило. Проте пошук «європейського стандарту» розміру фотографії у міліметрах у текстах регламентів ЄС приречений на невдачу. Жоден із ключових документів — ні Регламент 1030/2002, ні 2017/1954, ні 2025/1208, ні паспортний Регламент 2252/2004 — не містять ані розміру у міліметрах, ані кольору фону, ані ваги файлу.

Замість фізичних параметрів фотографії, європейське законодавство задає формат самої картки. Згідно з Регламентом (ЄС) 2017/1954, посвідка на проживання для громадян третіх країн виготовляється як окремий документ у форматі ID-1 за специфікаціями документа ICAO Doc 9303 (сьоме видання, 2015 року). Фотографія не наклеюється на пластик: регламенти вимагають, щоб вона була надійно інтегрована в тіло картки і захищена дифраційним оптично-змінним пристроєм (DOVID). Сама персоналізація здійснюється за допомогою технології лазерного гравіювання або іншої рівноцінної захищеної технології.

Де ж живуть вимоги до якості зображення обличчя? Вони винесені в додаткові технічні специфікації, які ухвалює Європейська Комісія (зокрема, Commission Implementing Decision C(2018) 7767 зі змінами C(2021) 3726). Однак Стаття 3 Регламенту 1030/2002 та Стаття 15(2) Регламенту 2025/1208 прямо дозволяють державам-членам зробити ці специфікації секретними і не публікувати їх у відкритому доступі. Саме тому конкретні європейські технічні пороги (пікселі чи освітленість) можуть бути засекреченими — доступ до них мають лише визначені державами друкарні та уповноважені особи.

Кінець епохи Регламенту 2019/1157

Значна частина посередницьких сайтів та старих відомчих інструкцій досі посилається на Регламент (ЄС) 2019/1157 як на основу для біометричних карток в Європі. Ця інформація є неактуальною. Згідно з офіційною карткою документа на порталі EUR-Lex, Регламент 2019/1157 втратив чинність 9 липня 2025 року. Його було повністю замінено новим Регламентом Ради (ЄС) 2025/1208 від 12 червня 2025 року про посилення безпеки посвідчень особи громадян Союзу та документів на проживання, який був опублікований в Official Journal 20.6.2025.

Саме новий акт встановлює, що посвідчення особи, видані державами-членами, повинні містити машинозчитувану зону (MRZ) та мати мінімальний термін дії 5 років і максимальний — 10 років, а також визначає обов'язковість особистої явки. Посвідчення особи (identity cards), які не відповідають мінімальним стандартам безпеки частини 2 ICAO Doc 9303 або не мають функціональної MRZ, перестають діяти на дату свого закінчення або до 3 серпня 2026 року — залежно від того, що настане раніше. Інші невідповідні картки втратять чинність до 3 серпня 2031 року.

Що перевіряють національні відомства: параметри та статистика

Оскільки Брюссель залишає конкретні параметри знімка на розсуд національної практики держав-членів, вимоги можуть суттєво відрізнятися від країни до країни. Нижче наведено порівняння того, що жорстко зафіксовано у праві ЄС, та як це реалізується на національному рівні згідно з нашою базою даних.

Для підготовки цифрового або друкованого знімка з урахуванням національних специфікацій конкретної держави-члена, ви можете зробити фото на карту резидента ЄС через нашу систему.

Чому заяви насправді відхиляють (у формулюваннях відомств)

Аналіз відмов показує, що заявники часто припускаються помилок, неправильно трактуючи багаторівневе європейське законодавство. Відомства країн ЄС відхиляють заяви або не приймають фотографії з таких причин:

• Шукати «європейський стандарт фото 35 × 45 мм» у самому праві ЄС. Його там немає в жодному з чотирьох актів. Будь-яка цифра в міліметрах — національна, і питати про неї треба в органу, який видає документ у вашій країні.
• Посилатися на Регламент 2019/1157. Відомства відхиляють апеляції до цього номера, оскільки він остаточно втратив чинність 9 липня 2025 року і був замінений Регламентом 2025/1208, про що прямо свідчить картка документа на EUR-Lex.
• Плутати два різні документи. Картка громадянина третьої країни (видається за Регламентом 1030/2002) та картка члена родини громадянина ЄС (за Регламентом 2025/1208, Стаття 7) виглядають однаково і мають один формат ID-1. Але заголовок («Residence card» або «Permanent residence card») і стандартизований код у полі [10] («Family Member EU Art 10 DIR 2004/38/EC» чи «Art 20») у них різні, і процедури їх отримання відрізняються.
• Розраховувати, що правило «приносьте своє фото» однакове всюди. Європейське право (Регламент 1030/2002) прямо називає біометричним ідентифікатором «a photograph provided by the applicant or taken at the time of application» і віддає вибір національній практиці. Саме тому Нідерланди можуть знімати вас самі, а Хорватія вимагатиме відбиток від фотографа, і при цьому обидві країни сумлінно виконують той самий регламент.
• Думати, що зняте фото чекатиме вас роками. Згідно з правилами, біометрію для персоналізації карток зберігають у високозахищений спосіб не довше 90 днів від дати видачі документа. Після цього терміну її негайно стирають або знищують, тому старі дані не перевикористовуються автоматично для нових заяв.
• Планувати подачу без особистої явки. Навіть якщо всі інші документи завантажено онлайн, Регламент 2025/1208 жорстко вимагає від заявника з'явитися особисто щонайменше один раз у процесі видачі на кожну заяву.
• Везти дитину до 6 років на відбитки пальців. Для посвідок на проживання громадян третіх країн захоплення відбитків є обов'язковим з шести років. Для посвідчень особи громадян ЄС ситуація дещо інша: діти до 12 років можуть бути звільнені від зняття відбитків.
• Не помітити двох дат «згорання» старих карток. 3 серпня 2026 року та 3 серпня 2031 року — це дві критичні дати, коли старі посвідчення особи (identity cards) без машинозчитуваної зони або без мінімальних стандартів безпеки ICAO перестають діяти.
• Шукати опубліковану «таблицю вимог ЄС до фото». Її не існує публічно. Додаткові технічні специфікації (наприклад, C(2018) 7767) можуть бути засекречені за рішенням у комітетській процедурі.

Процедура подачі та захоплення біометрії: крок за кроком

Процес отримання картки резидента та фіксації біометричних ідентифікаторів підпорядковується суворим європейським регламентам. Послідовність дій виглядає так:

1. Особиста явка заявника. Відповідно до Регламенту 2025/1208, задля гарантування того, що біометричні ідентифікатори належать саме заявнику, особа повинна з'явитися до відомства щонайменше один раз на кожну заяву.
2. Надання або захоплення зображення обличчя. Залежно від національної практики відповідної держави-члена (Регламент 1030/2002), фотографія надається заявником або робиться під час подачі. Преамбула Регламенту 2025/1208 радить державам-членам розглянути можливість збирання біометрії (особливо зображення обличчя) шляхом захоплення на місці національними органами.
3. Зняття відбитків пальців. Кваліфікований і належно уповноважений персонал органу, що видає документ, знімає два відбитки пальців плоско і захоплює їх у цифровому форматі. Відбитки знімають виключно співробітники цих органів (або дипломатичних установ).
4. Запис на високозахищений носій. Зображення обличчя та відбитки у сумісних форматах записуються на RF-чип (storage medium), який є обов'язковим компонентом картки формату ID-1, як для громадян третіх країн, так і для членів родин громадян ЄС.
5. Видалення тимчасових даних. Усі біометричні ідентифікатори, що зберігалися органом для мети персоналізації посвідки, знищуються не пізніше ніж через 90 днів від дати видачі картки.

Важливо розуміти, для чого взагалі державі ці дані. Згідно з європейським правом, біометричні ознаки в посвідках на проживання дозволено використовувати виключно для перевірки автентичності самого документа та перевірки особи власника за допомогою безпосередньо доступних порівнюваних ознак, коли національне законодавство вимагає пред'явлення посвідки.

Термін дії карток та специфіка для членів родини громадян ЄС

Згідно з чинним Регламентом 2025/1208, стандартний мінімальний період дії посвідчення особи становить 5 років, а максимальний — 10 років. Проте, якщо зняти відбитки пальців у заявника тимчасово фізично неможливо, держава-член зобов'язана видати документ зі строком дії лише 12 місяців або менше.

Особливої уваги заслуговують картки членів родини громадян ЄС, які самі не є громадянами жодної з держав-членів. Для цих карток Стаття 7 прямо вимагає використовувати той самий формат карток (ID-1), але із нанесенням заголовка «Residence card» або «Permanent residence card» та зазначенням спеціального коду в полі даних [10]. Варто пам'ятати, що картки членів родини громадян ЄС (які не є громадянами держави-члена), що не відповідають вимогам Статті 7, перестануть діяти на дату свого закінчення або до 3 серпня 2026 року — залежно від того, що настане раніше.

Що стосується вартості виготовлення картки та швидкості її друку, європейські регламенти цього не регулюють взагалі — це є предметом виключно національного права кожної держави-члена.